У цієї риби довге ім”я: Велика Прянична Закохана Риба. Ця назва народилась в процесі ліпки – обожнюю солене тісто. Від рибини пахне пряником і вона повністю відтворює мій настрій :)) Я теж велика і закохана :)). тут мені хочеться трішки понудити і впасти в роздуми з приводу образу риби у творчості творчих людей. Зауважу, образ досить філософський, і не кидайте капцями, але я хочу порівняти рибу з Джакондою – безслівна, усміхнена, повна мудрості і прадавнього знання чогось дуже важливого, а ще абсолютно спокійна… Ми живемо в ері Риб, Ісус був рибалкою, всі ми вийшли з світового бульйонного океану…. о, голова обертом.
Про що це я? А, риба з дірочками для підвісу на стінку, що я обов”язково зроблю, вона буде нашим домашнім пахучим сонечком у ці сірі дні 🙂
Елементарний рецепт з дитинства. У 5му класі в нас дівчат у школі стало популярним записувати рецепти (саме записувати,ніхто нічого не готував :)). Усі обмінювались з виглядом бувалих господарок, давали поради що краще: масло чи маргарин :)). Цей рецепт мені порадила однокласниця Лариса (років 10 її не бачила і не знаю де вона). Це єдине, що справді виходило їтівним, простим і ну дууже смачним :)) Дякую їй. Тепер, я читаю цей рецепт, написаний моїм дитячим невпевненим почерком і готую разом з донькою. Далі рецепт.
Нiщо не сховається вiд натхненої руки творця! Ніщо і ніхто 🙂 Сьогодні під гарячу руку потрапили табуретки – нудний, холодний і дуже правильний предмет кухонного інтерьєру. Тепер він досить несподіваний :). Начувайтесь меблі, я йду!
А починальсь усе так…
Знаходжусь в стадії нескінченних дороблянь старих проектів. Люблю такі моменти – викопуєш з глибоких глибин розпочаті, але недоведені роботи, дивишся свіжим поглядом і розумієш – у смітник! або….о, я – геній! (ну це, правда, набагато рідше :)). Це пано мені подобається. Нарешті доробила. Але це – одна частина з частин триптиха… може і до інших час дійде :))